от 319 евро
6 дн.
Даты тура: 27.06-02.07.2019
Вильнюс - Неманские замки - Клайпеда - Куршская коса - Паланга
Направление: Литва
Транспорт: авиа

Их называли «людьми из болот», активных, воинственных, — будущих творцов Великого Княжества Литовского. Продолжаем поиск общего исторического прошлого.

Жмудь, или Жемайтия. Наш маршрут пройдет вдоль Немана до Балтийского моря, местами удивительной красоты и девственной природы. Туда, куда, по счастью, еще не докотились активные туристические потоки

Программа тура »

1 день.27.06

Прилет. Вильнюс.
Ночлег в Вильнюсе

2 день. 28.06
Стаклишки дегустация известных медовых алкогольных напитков Lietuvos medus.

Санаторий Бирштонас – попробовать известной минеральной воды «Витаутас»и подышать солью в специально огражденном пространстве, взобраться на городище с панорамным видом и погулять по парку скульптур, пройтись по набережной Немана и увидеть Курхауз.

Ну и, наконец, на крыше санатория Егле подарить себе чашечку кофе с видами.
Каунас и ночлег в Каунасе.

3 день 29.06

Живописная дорога вдоль Немана.
Посещаем
Неманские замки Гелгудов, принадлежащий сегодня Академии художеств и Красный двор – замок, принадлежавший Радзивилам (Янушу) и Тышкевичам (Михаилу и Бенедикту)

А также смотрим городища, одно из которых Велиона I считается могилой Гедимина, один из самых красивых Неманских видов на горе Рамбинас и любимое место культа возродившегося язычества в Литве.
Русне самый большой литовский остров в дельте Немана, Кинтай, деревня Миния или литовская Венеция, плаваем корабликом,
Вентес Рагас, посещение маяка и орнитологической станции (кольцевание птиц.)
Клайпеда – единственный литовский порт, самый старый литовский город с немецким прошлым и немецкой архитектурой, ночлег в Клайпеде

4 день 30.06

Куршская Коса, охраняется Юнеско как природное мировое достояние. Переплываем залив на пароме и смотрим живые и мертвые дюны, рыбацкие поселки,
Нида, дом Томаса Манна. Купаемся в море. Гора ведьм в Иодкранте и парк скульптур. Очень трогательный показ дельфинов морском музее на Косе.
Паланга. Парк и дворец Тышкевичей (извне). Мол и центральная улица. Ночлег в Клайпеде.

5 день 01.06

Кретинга – дворец Тышкевичей, зимний сад и усыпальница,
Плунге – дворец Огинских. Платяляй и Жемайтийский национальный парк.
Tяльшяй – столица Жемайтии, старый город, музей Алькa Следзинский, Русецкий, Кранах и др. Музей сыра Джюгас и знакомство с Жемайтийской кухней – блины жмудские, кастинис и т.д. Ночлег в Вильнюсе

6 день 2.07

Вильнюс и отлет в Киев

Свернуть программу тура »
Зарегистрироваться в тур »
Зарегистрироваться в тур «Литва. Жемайтия»


Отзывы на «Литва. Жемайтия»

  1. Литва (Жемайтія).
    В подорожах зазвичай увагу привертає щось, над чим думаєш, що «муляє», і що хочеш зрозуміти. І кожна країна, якщо бути уважним, дає якщо не відповідь, то підказку 🙂 Моя цьогорічна подорож до Литви з Турклубом «Київські Фрески» власне належить до тих мандрівок, які будеш ще довго згадувати, думати, ставити питання, «мучати» розповідями тих, хто мав необережність поцікавитись 🙂
    Про архітектуру, історію, їжу і зовсім-не-зимне Бальтійське море вже згадували, і згадають. Тому я «пробіжуся» по інших враженнях 🙂
    З усіх наших сусідів, і далеких, і близьких, саме литовці вірять в нас чи не найбільше. Точно більше за нас самих. В багатьох місцинах ми були першою українською туристичною групою, якій були раді, і всюди чули про те, як уважно слідкують за новинами в Україні, всюди слова підтримки 🙂 В замку Гелгудов працює чотири реставратори з України. В музеї Тяльшяй пані екскурсовод, що спеціально прийшла провести екскурію у музейний вихідний день, зізналась, що дуже рада бачити туристів з нашої країни, бо вона народилась в Сибіру, куди вислали її батьків, і їх врятували саме українці. І слухаючі такі історії, ти, мимоволі, розумієш, що для неї, незалежно від наших президентів, революцій, всепропальства і «зради», ми завжди будемо тими, хто рятував. І це повертає тебе до питання, хто ми такі, і що ми про себе знаємо…
    Незабутнє враження особисто на мене справила зустріч з бібліотекаркою з маленького містечка Плунге. Замість будівництва нової бібліотеки, декілька відважних бібліотекарок ініціювали реставрацію замку, повернення людей мікрорайону до парку, «навернули» до читання, а також до природи, травички, комах і песиків в бібліотеках півміста. А для людей з пост-радянського простору такі зустрічі вкрай необхідні, бо це яскравий приклад ініціативності, впертості (переконати всіх і вся, що не будувати, а реставрувати запущений замок — це саме те, що треба мешканцям!) і віри, що навіть від «маленької» людини багато залежить, що бути частиною ЄС — це не «кінець», а лише початок роботи. Що треба мати план, ідею, візію і віру в себе і свої можливості. А також дуже-дуже захотіти змінити світ на краще.
    У мене є мрія — хочеться, щоб туристи з України замість шопінгу вимагали саме такі зустрічі, щоб зрозуміти як працюють і живуть маленькі містечка, громади, інституції і організації. Це потрібно, як ніколи. Тому chapeau bas — знімаю шляпу перед Анжелою i Валерією, які нас туди затягнули.
    Саме в Литві я зрозуміла, наскільки ми, українці, емоційні, галасливі і нетерплячі, наскільки готові дослухати до кінця — все на контрасті І в певних моментах — в цьому наша сила, але і наша слабкість ❤️
    А ще я довідалась, що всі шляхетські маєтки, Тишкевичів зокрема, були конфісковані ще до (!) приходу радянської влади Литовською республікою. Побачила вільнюські будівлі сталінського ампіру, які, попри те, що литовців важко запідозрити в любові до срср, внесені до списку пам`яток архітектури під охороною ЮНЕСКО і належним чином відреставровані (привіт виваженій декомунізації!). Отримала величезне естетичне задоволення від литовського дизайну і сучасної архітектури. Зрозуміла, наскільки важливим були Вільнюс, Каунас, Клайпеда і інші міста і містечка не тільки для литовців, а й для білорусів, поляків, німців, євреїв, і українців (ще крутіше, ніж у Снайдера !). Відвідала рідне містечко Йоханеса Кароля Ходкявічюса 🙂 Надихнулась краєвидами, які бачили Томас Манн, Сартр і Чюрльоніс. Насолодилась тишею курортів і теплотою Бальтійського моря. Позаздрила вмінню литовців шанувати природу і навколишнє середовище. І просто добре відпочила. Хоч і без спільного кордону — у нас багато спільного і в минулому, і, сподіваюсь, в майбутньому.
    Я дуже-дуже дякую Анжелі за таку поїздку, чудову організацію, прекрасних екскурсоводів, і невтомне бажання відкривати світ собі і нам!
    І якщо ви ще вагаєтесь, чи їхати наступного року до Литви, чи ні, — не вагайтесь, вирушайте, бо зрозуміти, що ви втрачаєте, можна тільки побачивши все це на власні очі! ДЯКУЮ!

  2. Щойно повернулися з чоловіком з тижневої подорожі по Литві.
    Ми в Литві не вперше, і випала нагода побачити ще й такий регіон як Жемайтія. Це неначе Іспанія і Каталонія в одній країні. Крім Вільнюса та Каунаса, ще побачили курорт Бірштоніс-, міста Жемайтії — столицю Тяльшяй, Клайпеду, Палангу, Кретінгу, Плунге, Куршську затоку, однойменну косу з її рибальськими селищами та дюнами, Балтійське море, замки вздовж річки Неман, городища, всього й не перелічити!)
    А ще в Клайпеді колись познайомилися батьки мого чоловіка, йому особливо було цікаво там побувати. Спробували жемантійську кухню в столиці Жемайтії, а також там виробляють знамениті сири Джугас, були ще й на їх дегустації. Смакували рибу, коли плавали на кораблику в дельті Неману, Куршській затоці., перепливали по річках по з’єднувальному каналу, були на орнітологічний станції, де кільцюють перелітних птахів.
    Сповнені вражень, вже мріємо про наступну подорож.)))
    Дякуємо Анжелі Савченко за організацію такої насиченої, змістовної та яскравої подорожі!)))

  3. Як не можливо зайти в одну й ту ж ріку двічі , так не можливо й двічі однаково побачити те саме місце. Подорожуючи вдруге з «Київськими фресками» Литвою, побачила зовсім іншу країну, інших людей, інші краєвиди. Прочитала іншу її історію. Відкрила інші сторони сучасної Литви. Відчула дихання її вітру, тихий шелест яскраво зелених дерев, дотик шовкового піску живих дюн, лагідні обійми балтійського моря. Але почну з самого початку. Литва постала тихою та романтичною. Білі ночі Вільнюса з синьо-смарагдовим небом після свіжозвареного конопляного пива непомітно перетекли в свіжопрохолодний день української конституції на території найдемократичнішого в світі суспільства вільнюських митців. Санаторій Бірштонас напоїв та омив ноги цілющою мінеральною водою «Вітаутас». Причастив, впускаючи на територію великої невідомої Жемайтії. Каунас відкрив потаємні для туристів ходи візайтійськими двориками та показав пам»ятник своїй пагоді, виготовлений українськими майстрами та встановлений в минулому році відразу після нашого тодішнього приїзду. Вранішня дорога третього дня пролягла руслом ріки Неман. Німецькою дорогою мимо стародавніх капищ та городищ. До її впадіння в Балтійське море. Темно зелене. Непрозоре. Але таке сонячне! Море сміялось. Чи може делікатно всміхалось. Не дарма перелітні пташки так люблять ці місця. Пташиний рай. Дві години катання на відкритій кормі невеликого кораблика від Мінії до орнітологічної станції Вентес Рагас (яка красива венеційська назва) після рибацької смачної вечері пролетіли, як одна велика хвилина. І ось вже Клайпеда портова. Новий ранок — нові захоплюючі краєвиди. Дюни і море. Бурштин і сосни, предки яких його породили. Чіткі лінії будівель Ніди. Італійський дворик Манна. І знову — море. Багато моря! Хвилі і сонце. Щастя божої нареченої. 570 метрів дерев»яного молу Паланги і ти — сам на сам з сідаючим сонцем і теплим морем. Ой, розумію Тишкевичів. Подорож слідуючого дня була більш нордичною. Кретінга, Плунге, Тяльшяй свої красоти та родзинки не виставляли на відкритий показ. Тільки той, хто захотів пірнути вглиб, роздивитися їх приховані скарби, зміг відчути тонку природу Жемайтії. Країни, де приручені ведмеді нянькували людських дітей. Країни, що століттями стійко охороняла свою віру та традиції, втративши політичний та економічний вплив на своїх землях. І знову — Вільнюс. Католицький та сучасний. Місто, в якому є Милосердна Матір Божа та Милосердний Ісус Христос. Місто багатонаціональне та багатоконфесійне. Демократичне та консервативне одночасно. Литовське, хто б що не говорив. Легке та зручне. Красиве та аристократичне. Лляне та сирне. Подорож «Литва. Жемайтія» з Київськими фресками була чудовою. Ех, шість днів — мало. Хочу ще.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *