4299 грн.
3 дні
Дати туру: 08-10.03.2019
Острог — Луцьк — Дубно — Тараканів форт
Напрямок: Захід
Області: Волинська, Рівненська
Транспорт: автобус

Великою Волинь стає за часів князів Острозьких. Захисники власної землі споруджують замки й фортеці. Ревні православні фундують нові монастирі й храми, засновують першу академію — Острозьку й друкують першу Біблію — Острозьку.

Ця Велика Волинь в історичній пам’яті об’єднає найстаріший замок Любарта (XIV ст.) і потужну фортифікацію к. XIX ст. — Тараканів форт, і замок Радзивіллів, що жив повноцінним життям до вересня 1939 року.

Земля православна, що поступилася простором костелам і синагогам, кірхам і мечетям. Земля, де відбулася битва на полі під Берестечком і Брусилівський прорив.

Велика Волинь, де часом стає так тісно українцям, полякам, євреям, німцям…

Програма туру »

1-й день
7:00 Виїзд з Києва (м. «Палац Україна»).
Клевань. Руїни замка Ф.Чарторийського над р.Стублою. Успенська церква, церква Різдва (1777 р.) з дзвіницею, Благовіщенський костел (1610-30) — усипальня Чарторийських.
Луцьк. Автобусно-пішохідна екскурсія по місту: замок Любарта, Доміниканський монастир і монастир василіан, синагога (1629), Покровська й Хрестовоздвиженська церкви, Троїцький кафедральний собор, кафедральний костел св. Петра і Павла, монастир бригіток, монастир шариток, церква Іоанна Богослова, лютеранська кірха.
Обід.
Олика. Колишні володіння Яна Радзивілла. Петропавловський костел (1450 р.). Замок, споруджений Яном Франкенштейном, годинникова вежа. Колегіальний (1635-40 рр.), що вважався найкрасивішим у Речі Посполитій.
Прибуття в Клевань. Поселення в готельному комплексі. 
Вільний час. До ваших послуг: фінська сауна й російська баня, фітосауна, басейн, російський і американський більярд, настільний теніс.

2-й день
Сніданок. Виїзд на екскурсію.
Пляшева. 
Державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестейської битви». Битва, що стала фатальною у грандіозній за своїми масштабами в історії України війни 1648-54 рр. під проводом  Богдана Хмельницького. Храм-меморіал св.Георгія (1910-14 рр., арх.В.Максимов, О.Щусєв), зведений на честь полеглих козаків. Дерев’яна церква Архангела Михаїла (1650 р.), у якій, згідно переказів, молився Б.Хмельницький напередодні перед битви.
Млинів. Садиба Яна-Миколая Ходкевича.
Обід
Дубно. Замок і палаци кн.Острозьких і Любомирських. Контрактовий дім, старовинні вулиці з будиночками, Свято-Миколаївська церква (колишній костел бернардинців), Іллінська церква, комплекс монастиря кармеліток, Луцькі ворота, Спасо-Преображенська церква, синагога, костел Яна Непомука.
Тараканів форт.
Повернення до туркомплексу.
Вільний час.

3-й день
Сніданок. Звільнення номерів.
Острог.
Замок-резиденція князів Острозьких, донжон «Вежа Мурована». Луцька і Татарська надбрамні вежі. Костел Успіння Діви Марії. Богоявленський собор. Костел капуцинів (1758 р.), синагога. Острозька академія.
Обід.
Межиріч. Свято-Троїцький монастир-фортеця з унікальною іконою Божої Матері «Життєдательниця» (XVI ст.), подарована князю Костянтину Острозькому Костянтинопольським Патріархом за його зусилля у захисті православ’я.
Виїзд в Київ.
23:30 Орієнтовний час прибуття до Києва.

Згоргнути програму »
Зареєструйтеся в тур »
Зареєструйтеся в тур «Замки Волині»


Відгуки на «Замки Волині»

  1. За що я найбільше люблю екскурсії з “Київськими фресками”, так це за те, що вони змушують замислитися над речами нетривіальними, спонукають до аналізу сьогодення через призму минулого. Тур “Замки Волині ” не став винятком. Дивлячись на величні пам” ятки української історії періоду першої Речі Посполитої, слухаючи розповіді екскурсоводів, не можливо не порівнювати ситуацію тих часів з картинкою, яка склалася на сьогоднішній день на тих самих територіях. Перше що спало на думку – “Річ” пішла, а “посполита” залишилась.” Річ посполита” в дослівному перекладі – “спільна справа”. У часи князів Острозьких, а пізніше інших князів,(зокрема, Радзивілів) була “справа”. Було “діло” всього життя великих родів. Князі були лідерами, харизматичними особистостями, які могли згуртувати навколо себе людей, забезпечити роботою по їх здібностям, налагодити процеси освіти, медицини, фінансування, війська. Вони були центром своєї землі, навколо якого “оберталося сонце”. А що зараз? Без господаря такого рівня українська земля стала сиротою.” Посполиті” не мають такого розмаху ні думки, ні мрії. Вони не знають, що можна зробити на ній та з нею. Навіть, якщо матимуть кошти. Якось раніше я не чула, що день нашої, української, незалежності співпадає з днем канонізації Великого Князя Острозького. Це сталося, напевне, невипадково. Перший президент України, Кравчук, родом з Рівненщини. Йому, мабуть, хотілося, щоб новостворена українська держава була продовжувачем справ славетного роду. Та не так сталось, як бажалось. Бо тут мало самого бажання. Ох як мало. Коли дивишся на непрофесійні “реставрації”, картонний реквизит, гіпсові статуетки в справжніх палацах, стає сумно за наш провінціалізм. Як хочеться, щоб український рівень культури, освіти та життя був на рівні княжого. Але чи це можливо? Та й чи треба? Другий час – другі люди. Інші можливості – інші задачі. Та все ж, дуже добре, що в нашій історії була така доба. Що в нас є замки і палаци. Є старовинні книги. Є древні церкви, костели і синагоги. Їх треба зберегти. По можливості в тому вигляді, в якому вони були в часи свого існування. Щоб пам”ятали – ми – європейці з європейською культурною спадщиною.
    Ще одна сторінка української історії, яка привідкрилася нам в турі по Волині – це битва Богдана Хмельницького під Берестечком. Цікаво, що вона сталася вже після занепаду роду Острозьких. У часи смути та розпаду. Коплекс “Козацькі могили” – пам”ятник українському прагненню до волі. Ми ще до сих пір не вміємо будувати свою державу. Але ми хочемо бути незалежними, господарями на своїй землі. Чи доречні пам”ятники запорожцям на Волині? Як нагадування, що для українця, краще смерть, ніж життя в неволі – мабуть, так. От якби поєднати прагнення до волі та незалежність гетьманської складової українця з дипломатичністю, освіченістю, високою інтелігентністю нашого князівського роду! Яка б була Україна! Та поки що історія їх не поєднувала. Можливо ще все попереду. А можливо буде щось зовсім інше, нове. Несподіване. Краще. Як з попелу фенікса. Тільки не хотілося б, щоб попелили землю. Бо “фенікс”- він всередині кожного з нас. Змінюймо себе. Нам є чого прагнути.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *