Красоту Поднепровья не воссоздать эпитетами. Панорамы поражают даже самых заядлых туристов. Реча Леглич, Иван-гора, городище Чучин – уже в самих названиях улавливаешь тонкий привкус глубокой древности.
Бывшее летописное городище Чучин времен трипольской культуры – современная Балыко-Щучинка – более известно страшными событиями ХХ столетия. На высокой горе установлен мемориал памяти тех, кто погиб во время неудачной попытки освобождения Киева в 1943 году с южного направления – Букринского плацдарма.
Саму гору теперь омывают уже воды не Днепра − Каневского водохранилища, которые спрятали под собой десятки городищ и сел.
Как фантом не такого еще давнего прошлого, вдруг вырастает из-под воды церковь Покрова бывшего села Гусинцы. Немного дальше посреди водной глади — Лысая гора.
А на берегу нас ждет дивный сад Трипольской скульптуры. Не случайно именно отсюда стартовал один из популярных фестивалей «Трипільське коло».
Це була неймовірна поїздка. Краєвиди, купання, уха, церква в Гусинцях (я до неї збиралася щонайменше 5 років), сумні та майже невідомі сторінки з історії війни. Але головна родзинка подорожі — це Ви, Анжела,. Та Ваші розповіді. З Вами навіть заурядна поїздка перетворюється на свято та насолоду.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
(c) Ліна Костенко
Пафосно, але дуже влучно саме про цю екскурсію. Безкраї мальовничі простори, дніпровькі кручі і плавні, місця сили, пахуче повітря, наша історія. А ще підкорення вершин, прогулянка катером, фотосесія на природі, купання у теплих водах Дніпра, справжня уха.
Перезавантаження мозку і справжній смак життя.
Дякую, пані Анжело, за неповторні враження.