“Із галицького пралісу просто в Рим”

Хто ж був першим з українців, що відкрив ту чарівну землю? Напевно, Еней – «парубок моторний, та й хлопець хоч куди козак». А потім – студенство з України-Руси вирушало до Італії по науку, священництво – за уніями, що мали б нас вивести в Європу ще пів тисячоліття тому, а далі – козаки Івана Сулими на Папську аудієнцію, а там – співаки й художники, зрештою – літератори, історики і – туристи.

Intermezzo

Пам’яті Євгена Чикаленка
Присвячую кононівським полям

«Я утомився.
Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. 
***

Я утомився.
Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. 
***


Якийсь зелений хаос крутився круг мене і хапав бричку за всі колеса, а неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б зачепитись. І були безпомічні.

Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір — закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу. Вона виповняла весь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах. Так було тихо, що мені соромно стало калатання власного серця».

*****

Intermezzo.

Час на паузу.

Час на мить зупинитися, озирнутися довкола себе, подарувати собі день гармонії з собою і зі світом.

І чикаленківська Кононівка – найкраще місце, що щедро напоїть силою дух.

На вас чекають:
Ниви у червні (липні)
Сонце

Жайворонки



А задля цього варто залишити дома:

Мою (вашу) утому
Залізну руку города
Людське горе


Якщо пощастить, нас зустрінуть

Три білі вівчарки

Зозуля


***

Ми не побачимо навіть напівзруйнованої садиби чи занедбаного парку. Бо все, що залишилося у колишньому маєтку Чикаленків у Кононівці – місце. Те місце особливе. Наповнене енергією, духом. Місце сили. 
Місце, що має стати особливим для справжніх українців.