Ниточка Аріадни

Десь на сотому кілометрі від Києва в мені прокидається моє Я. Руденька кішечка всередині солодко розтягується від шийних хребців до хвоста, прогинаючи спинку, тихо муркочучи від насолоди. Нарешті можна розслабитися і їхати в задоволення. Від Кіптів машини поволі розмоктуються, звільняючи простір для авто й мого другого дихання. «Двірники» дбайливо окреслюють рамку дороги, розчищаючи вікно в […]

Бурий

Я забула, як його по-батькові. Тільки ім’я. Шорсткі короткострижені вуса, що стримували усміх вуст, залишаючи цю преференцію погляду. Посміхалися очі. Коротко, пронизливо, лаконічно. Хірургічно. З економією кожної секунди. Чоловік-пружина, що розпрямлялася тільки біля хірургічного стола, добряче додаючи сантиметрів його невеликому зросту. Невже це він? Щось надто веселе обличчя на фото. Таким запальним важко було його […]