І ми продовжуємо вивчати спільне історичне минуле України від часів Великого Князівства Литовського до підписання церковної унії, а далі – участь у польських повстаннях, місця Тараса Шевченка у «Вільні, городі преславнім»…
Ну і звісно, наші відкриття маленької європейської незалежної держави, що надихає нас, українців, вперто йти своїм шляхом.
1-день, 27 червня
7:30. Збір групи на м.Лісова
8:00. Виїзд з Києва.
Проходження українсько-білоруського кордону.
Прибуття в Мінськ.
Ексклюзивна вечяря у авторській садибі Алєся Бєлага у Малій Люцинці:
“калдуны графа Тышкевіча” й інші білоруські страви й напої під розповіді знавця стародавньої білоруської кухні.
Нічліг у Смаргоні.
2-день, 28 червня
Ранній виїзд зі Смаргоні. Прибуття на кордон з Литвою. Проходження кордону.
Прибуття у Вільнюс.
Автобусно-пішохідна оглядова екскурсія з акцентом на місцях, пов’язаних з Україною й українцями. Кафедральний собор, Старе місто з пам’ятником засновнику – кн. Гедимінасу, з чисельними пам’ятниками і меморіальними таблицями, Президентура, Вільнюський університет, костел св. Анни і монастир бернардинців, єврейський квартал, П’ятницька й Микільська церкви, Ратуша,
Обід.
Поселення в готель.
Продовження екскурсії по місту.
Відвідання музею Палац правителів (володарів) – колишньої резиденції Великих князів Литовських.
Білорусько-українська-литовсько вечірка у домі національних меншин у Вільнюсі.
Вільний час
3-день, 29 червня
07:00-08:00 Сніданок у готелі, звільнення номерів
Оглядовий майданчик біля Трьох хрестів.
Виїзд на Тракай.
Затроччя. Огляд чудового палацово-паркового ансамблю Тишкевичів.
Екскурсія в Тракай (Троки) – місто між трьома озерами. Тракайський замок на острові посеред озера Гальве, одна з найбільших середньовічних оборонних споруд в Литві.
Обід у ресторані караїмської кухні у Тракаї (Троках). В меню – відома караїмська страва кібінай — пиріжки у формі півмісяця з начинкою з м’яса, чималої кількості цибулі і спецій. За неймовірно популярну страву Литва має завдячувати Великому князю Вітовту. Це він 600 років тому привіз в Литву караїмів.
Екскурсія у Румшишки, скансен поблизу Каунаса – музей народної архітектури й побуту Литви.
Прибуття у Каунас, поселення у готель 3*
4-день, 30 червня
07:00-08:00 Сніданок, звільнення номерів.
Екскурсія по Каунасу: друге за величиною місто Литви, що виникло на злитті річок Нямунасу і Нерісу в 1362 році. Місто відоме своєю середньовічною площею, окрасою якої є Ратуша – «білий лебідь», розмаїттям європейських архітектурних стилів. Будинок Перкунуса (Грому) – одна з найоригінальших будівель пізньої готики у Литві, костел св. Вітаутаса, кафедральний костел Св. Петра й Павла. Сучасна вулиця Каунаса — Лайсвес Алея із затишними магазинчиками й кав’ярнями. Храм поч. ХХ ст. за проектом Бенуа – сучасний костел Архангела Михаїла.
Вільний час на відвідання одного з музеїв (за бажанням):
– музей композитора і художника Чурльоніса,
– чортів,
– мистецького музею у Каунасі
Пажайліс. Екскурсія до одного з найбільших монастирів Північно-Східної Європи, збудований у стилі бароко на березі Каунаського озера
16:00– 18:00 Заїзд до торгівельного центру Мега (біля Каунаса), обід (самостійно)
18:00 – 22:00 Переїзд до білорусько-литовського кордону, проходження кордону.
Нічліг у Смаргоні
5-день, 1 липня
08:00 Сніданок у готелі, звільнення номерів.
9:00-11:00 Екскурсія до палацово-паркавого комплексу Міхала Клеофаса Огінського в Залєссі, відомого громадського діяча, автора безсмертного полонеза “Развітанне з Радзімай”.
Виїзд в Київ. Дорогою зупинка в торгівельному центрі на обід і шопінг (на 1,5-2 години).
Тур “Мандрівка до “Великого князівства Литовського” виявився для мене дуже незвичайним та насиченим неоднозначними,але цікавими, враженнями. Дві країни, обєднані спільною історією, територією яких ми подорожували пять днів – Білорусія та Литва. Прекрасні краєвиди, зелені ліси, білі ночі, мелодійні мови плавно переходили дуже гарними дорогами з однієї країни в іншу. Та була між ними величезна прірва. Багатонаціональне місто Вільнюс дихало свободою та насолоджувалось життям. Це особливо яскраво було помітно відразу після перетину кордону Білорусії з Литвою. Дивовижно, як може просто в повітрі витати дух свободи? І як можна без цього духу жити? Дуже влучно сказав на зустрічі з нами один литовець( на жаль, не памятаю його імя), що вивчив з поваги до українського народу нашу мову – “Україну та Литву поєднує відчуття свободи, яке не можна передати словами, його можна тільки відчути.” Свобода стала головною лінією “Мандрівки до Великого князівства Литовського”. У програмі нашої подорожі було ще одне з великих міст Литви – Каунас – її “мозок”, інтелект, охоронник її неповторної жмудинської культури. Нічого схожого на ошатний Вільнюс з культурою та історією Великого князівства Литовского. Ніякого пафосу. Та скільки поваги до своїх традицій та своєї мови! Не показної, не для гостей чи туристів, а живої, генетично сформованої. І це не гнітить, а навпаки пробуджує почуття гордості за себе, за свою неньку – Україну. Почуття гордості за те, що ми різні, але й нам є що сказати й показати. Ті, хто має в своїй душі відчуття свободи, не можуть нікого пригнічувати, не можуть бути агресивними. Але ми повинні берегти свою мову, свою культуру, свою гідність, щоб вижити в світі рабів-агресорів. Дякую “Київським фрескам” та їх незамінному керівникові пані Анжелі за подорож стежками свободи.