На мяжи: Радуль і Добрянка

А на тому березі – Бєларусь. Так у Радулі. За шлагбаумом – Бєларусь. У Добрянці. На межі України й Польщі (саме так) на початку 18 ст, гнані реформами Никона, осіли росіяни-старовіри. Осіли на правах, визначених власниками територій, з обмеженим землеволодінням, проте з гарантією віросповідання і літургії, від яких боялися відступати, обираючи часом самоспалення, та не

Про табу і волюнтаризм

З того моменту, як соцмережі стали невід’ємною частиною нашого життя, що за періодичністю ще й співпало з буремним періодом в історії країни, наш рідний український соціум визначив себе експертом у всіх сферах життєдіяльності України. Фейсбук-спільнота краще знає, як мають викладати уроки вчителі, призначати лікування лікарі, встановлювати валютний курс біржа, а відтепер ще й диктувати свої

Маленька жінка з великим серцем

Рік прийдешній багатий на ювілярів. І це насправді плеяда найдостойніших: Леся Українка, Агатангел Кримський, Михайло Драгоманов, Євген Чикаленко. Кожна із цих постатей — то ціла епоха в нашій історії. Серед ювілярів і Софія Русова, чиє 165-річчя від дня народження відзначатимемо 18 лютого. Як не згадати жінку, котра поруч зі своїм чоловіком увесь свій хист, знання,

Багатогранний Седнів

Туристичний (не)сезон-2020 добігає кінця. Запам’ятається він і туркомпаніям, що пройшли тест на виживання, і затятим мандрівникам, які більше лишалися дома, ніж мандрували, і, безумовно, музеям, заповідникам, культурним об’єктам наднизькою чисельністю відвідувачів. Чудова опція «спогадів» від фейсбук дістає з архівів яскраві фото з минулорічних мандрів. І тихо радію, що усіх шанувальників виїзного туризму карантин мотивував пізнавати

Місце сили - Хутір Надія

Сучасний світ дедалі менше залишає простору для душі, зникають місця, де живе гармонія і спокій. У пошуках тиші й відновлення себе люди згодні на дванадцятигодинні перельоти до Гоа, Балі, Тайланду. Нині такі місця отримали назву «місце сили». Для мене ж подібним місцем є зелена оаза в українському степу — Хутір Надія, заснований Іваном Тобілевичем, знаним драматургом і

Борзнянщина (не)туристична

Борзна випадала з поля моїх зацікавлень. Точніше, я не розуміла, в який з наших туристичних маршрутів втиснути один музей, заради якого треба намотувати додаткові кілометри. Музей, відгуків про який майже не чула і уяви не мала. Олександр Саєнко – глухонімий художник, що працював із соломкою, похресник Ганни Барвінок. Оце і всі знання. Не густо. За

А раптом пощастить зустріти Кайдаша?

Карантин 2020 запам’ятається українцям серіалом «Спіймати Кайдаша», що став головними ліками від божевілля у стінах багатоповерхівок. Воскресіння на екрані сучасної Кайдашихи, що покрутившись межи панами уже й сама себе вважала панихою, лузера-Кайдаша, розчавленого каблуком справжньої української жінки, вродливих Кайдашенків, по-козацьки брутальних і непокірних; Мотрі – королеви глядацьких симпатій, яку народ щиро полюбив не стільки за

Бєларусь залишається terra incognita

Фейсбук нагадав. І добре. В щоденному коловороті не завжди згадаєш, що цікавого, непересічного відбувалося з тобою (вами) в цей самий день кілька років тому. Нині фейсбук видав на гора наші фото на місці славної перемоги під Оршею князя Острозького. Нічого подібного я не уявляла, узгоджуючи з сябрами-партнерами програму нашого туру в Бєларусь. Я довго вагалася:

Згадаємо Володимира Винниченка

Від ювілею до ювілею. Так згадуємо ми, якщо не забуваємо (що трапляється частіше), імена великих українців, творців національної культури, літератури та, власне, нації. «Міцний горішок», — назвала б його так. Міцний, бо не так просто зрозуміти думки, стиль життя, життєві цінності людини, яка увійшла в нашу історію як творець УНР, а залишилася — як український

Українство Євгена Чикаленка

Тебе накриває високою хвилею. Ні, радше степовими високими травами, і відносить у світ далекий і близький водночас, бо мало що й змінилося, насправді, в ментальності нас, українців, за сто з добрим хвостиком років. Я давно розчинилася і, здається, вже живу в тих часах. Цих спогадів дев’ятий вал —  від дитинства в херсонських степах до смерті

"Із галицького пралісу просто в Рим"

Хто ж був першим з українців, що відкрив ту чарівну землю? Напевно, Еней – «парубок моторний, та й хлопець хоч куди козак». А потім – студенство з України-Руси вирушало до Італії по науку, священництво – за уніями, що мали б нас вивести в Європу ще пів тисячоліття тому, а далі – козаки Івана Сулими на Папську аудієнцію, а там – співаки й художники, зрештою – літератори, історики і – туристи.

З чого починається... країна

Що не в силі змінити жоден Майдан, так це налагодити комунікацію «верхів» і «низів», змусити ЧУТИ, бодай дослухатися тих, хто реально працює на певному полі. «Верхи» і «низи» як дві паралельні прямі, що ніколи не перетнуться.

Український прапор за кордоном

Неймовірно приємно бачити ставлення пересічних поляків чи литовців до своєї культури, до мови, до релігії. Держава підтримує і захищає національну спадщину, плекаючи у громадянах пієтичне ставлення до свого етнічного коріння. І не лише свого.

Мінкульту давно вже час здійснити рейд-ревізію

Минулого тижня трапилася та гірка новина, що кинула на світле й піднесене важку чорну тінь. І це не просто ложка дьогтю, що зіпсувала діжку межу. Це ті діяння окремих парафіян, що похитнули стабільний статус і довіру до церкви, що в народній уяві має стійкий асоціативний ряд інституції національної, патріотичної, освіченої.

Якщо не зараз, то вже зовсім незабаром може бути пізно

Списуючи все на владу, місцеву, обласну, державну, ми забуваємо, що за майбутнє країни відповідальні всі ми. Марно сподіватися, що представники місцевих рад чи виконкомів запрошуватимуть український культурний авангард до їхніх міст-містечок (якщо не робили цього впродовж п’яти останніх років).
Якщо гора не йде до Магомета, Магомет мусить іти до гори.

Ура! У нас канікули!

Літо, коли перед відповідальними батьками постає питання: як же організувати три місяці найдорожчому чаду, де взяти кошти на відпочинок і, головне, під чию відповідальність передати дитину.

Полярність ментальностей

Так сталося, що впродовж двох останніх тижнів встигла побачити підконтрольні території Донеччини і Литву. Схід і Захід. Полярність ментальностей. Впертість і безхребетність. Сподівання на себе і «нам все должни». Працю кожної людини і державний пофігізм. Національну гордість і втрачену ідентичність…

Одеса зачарову і розчаровує

Та майже ніхто не згадує, що фортецю Хаджибей взяли чорноморські козаки Антона Головатого (пам’ятник якому встановлено в Одесі у 1999 році) й Захарія Чепіги. І далі, як не крути, проте саме українське чорноморське козацтво займається розбудовою порту, з якого й починається Одеса…


Закритість під маскою вдаваної відкритості

Ці назви мали присмак на моїх вустах. Бухара, Хіва, Самарканд, Коканд, Фергана. Звуки розсипалися крихкою халвою на губах. Ці міста поставали в моїй уяві під білим сліпучим сонцем, в обіймах гарячих вітрів з пустелі. Ці краї зваблювали, як стегна танцівниці східних танців. Я мріяла і якось мало вірила в те, що все відбудеться у моєму житті.

Місцями Лесі Українки в Грузії

Проводжаючи поглядом рік 2019, тішуся: зроблено, насправді, неймовірно багато. Значно більше, ніж планували. Проте серед низки вдалих проектів хочеться особливо відзначити наш маршурт місцями Лесі Українки в Грузії. Ми це змогли!


Лише тим, кому є різниця, вдається збудувати впливову державу

Свій тринадцятий мандрівний новорічний тур ми таки виріАшили зустріти за межами України. І неодмінно – не за святковим столом в очікуванні звернення Президанта, де ти з фужером шампанського, спочатку впиваєш його підсумки й обіцянки. Зізнаюся, жодна з промов нинішнього й усіх попередніх ніколи, як на мене, не звучали щиро.

Про музеї країни - з позиції культурного споживача

Несподівано м’яка і практично безсніжна зима подарувала шанувальникам пасивного, пізнавального туризму шанс на подовження туристичного сезону. Та й адепти лиж у перерві між підкоренням трас у пошуках заповнення вільного часу. І перші й другі зазвичай з цією метою обирають музеї.

Капрі Михайла Коцюбинського


Ось моя нога ступає на омріяний клаптик землі, острівець щастя в ніжних обіймах Тірренського моря. Острів, що з Неаполітанської набережної обрисами свої ми нагадує ніжну діву, зблизька видається милим і затишним, неймовірно «домашнім».

 Капрі жив у моїй уяві жив завжди поруч із Михайлом Коцюбинським.

«Свято може бути інакшим»

«День» поспілкувався з Анжелою Савченко, яка вже восьмий Новий рік зустрічає разом зі своїми туристами в подорожах «нерозкрученими» місцями України. Цю історію, що надихає, приніс Фейсбук: вона почалася запитанням «А ви бачили чергу в музей 1 січня?» і світлиною-доказом: люди вишикувались на вхід до музею-садиби Тобілевичів на «Хуторі Надія». Фото виклала Анжела Савченко, директор одного