Люблю тебе, Дніпра творіння

Пушкін звинуватив би мене у плагіаті. Таки да.
Але краще не скажеш: Дніпра творіння.
Навіть вишуканий Петербург, що найкраще читається саме з чисельних каналів, видається тендітним і екзальтованим на тлі величі й могутності Дніпра.
Совпадєніє?
Ні, факт. Колись опального поета вислали подалі від салонного життя у землі козацькі, новозагарбані імперією й обізвані “Єкатеринослав”. Пушкін потрапив у місцевість, де розрізані глибокими балками кручі, увінчані окремішними козацькими поселеннями, почали набувати контурів міста.

Нині український мегаполіс, переіменований в унісон прадавньому Борисфену, нагадує з акваторії річки Нью-Йорк (хоча й не люблю тих недолугих порівнянь із заграничними містами): близнюки-хмарочоси стрілами пронизують простір, фундаментами надійно упираючись в дніпрові гори. Десь символічно, адже головний стратегічний і промисловий об’єкт Дніпра-міста – завод Південмаш – спеціалізується на ракетах. Цей суперсекртений оборонний об’єкт на десятиліття таврував Дніпропетровськ “закритим” для зацікавлених.
Так найпотужніший з історичних центрів запорозького козацтва перетворився на заручника новітніх технологій СРСР. Дніпропетровськ знали як один із найбільших індустріальних центрів, місто металургів і ракетчиків, інкубатор партійно-радянської номеклатури. І лише одиницям було відомо, що над берегами вічного Дніпра жив і досліджував історію вольностей запорозьких Дмитро Яворницький,
що тут ще 1849 року з ініціативи директора гімназії Я.Грахова і гурбернатора А. Фабра було створено «Общественный музеум Екатеринославской губернии»,
а наприкінці 90-х років 19-століття Олександр Поль, людина великого розуму, непересічних талантів і щирого серця, відкрив приватний музей, що став основою найкращого історичного музею України.

З круїзних теплоходів, що спускалися по Дніпру до Чорного моря, іноземні туристи вітали дніпропетровців рукою і затамовували подих перед зустріччю із легендарною (стилізованою під козацьке минуле) Хортицею. Навряд чи хтось колись оповідав їм про перші дніпровські пороги, що починалися у районі острова Монастирського, про експедиції Дмитра Яворницького, в яких історик гарячково фіксував останній подих козаччини: спогади вільних людей на вільній землі, фільмував пороги, збирав старожитності,
адже незабаром все те накриють води Дніпра.

Дух вільної землі, колонізованої століття тому непокірними втікачами, і досі живий серед літніх людей, як ніде в Україні. Земля багата розкішними чорноземами, просторими степами. Впродовж століть тут вольному воля, а не ледачому – заможне життя.

Колишні запорізькі зимівники з плином часу перетворилися на квітучі села в абрикосових садках, що обступили щільним кільцем індустріальні міста – Дніпро(петровськ), Новомосковськ, Павлоград, Кривий Ріг, Кам’янське (Дніпродзержинськ), Покров (Орджонікідзе). І як не крути той кубик Вольностей Запорозьких – грані його демонструють нові несподівані туристичні принади:

  • часи скіфські (нагадаю, що саме на цих землях експедицією Б. Мозолевського було знайдено легендарну Скіфську Пектораль),
  • походи князя Святослава на Візантію (і місце загибелі Святослава),
  • харизматичних січовиків,
  • осаду вільних земель втікачами (хутори-зимівники) – тут згадаємо легендарну Петриківку, барокові церкви Китайгороду, величний собор Новомосковська, Самарський пустинний монастир,
  • спільні походи козаків і війська царського (оборонні укріплення, що збереглися до нашого часу),
  • колонізацію краю Російською імперією,
  • інвестиції іноземного капіталу у розвиток металургії і видобуток руди, що сприяли розвитку міста,
  • найпотужніший центр дослідження і збереження історичної пам’яті козацтва – чого лише вартують історичний музей ім. Дм.Яворницького і душейвний будинок-музей самого “батька” козацтва,
  • єврейська історія, що нині зосереджена у центрі “Менора”,
  • часи радянської індустріалізації,
  • колосальний потенціал Дніпро-ріки. І якщо “редкая птица долетит до середины Днепра”, то це ви відчуєте саме тут

І, звісно, не вірно не сказати про наші дні, коли Дніпро став цитаделлю українських земель, насправді, утримавши на собі суверенну Україну. Така болюча не одна сторінка найновішої історії.

А проте. Бодай раз у житті кожен істинний українець має відвідати землі запорізькі низові, потоптати шляхи козацькі, вдихнути вітер волі, відчути особливий дух “За Дніпровими за порогами”

 


Відгуки на «Люблю тебе, Дніпра творіння»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *