Мальта – любов моя

коли ти виходиш за межі аеропорту і відразу опиняєшся у музеї. живому музеї. довкола рухаються століття – у ХХІ органічно присутні від XV, XVI і вище. переміщуючись між віками не відчуваєш дискомфорту. ренесансні яхти звабливо погойдують стегнами у маринах. свіжий бриз виносить з моря надщерблені мушлі, що тобі прошепочуть на вухо піратські пригоди. аромати солоного вітру, свіжої риби, молодого вина, перестиглих фруктів, гарячого хліба, терпкої кави і розжарених середземноморським сонцем тіл на тлі кам’яної прохолоди бароко.

життя вдалося. так почуваєш себе в променях усмішки Бога. ноги не стомлюються накручувати кілометри, щоб із жадібності бодай чогось не побачити. палаци, храми, будівлі й будинки, а головне – форти, що перетворили острів на потужну цитадель рицарів посеред неспокійного Середземного моря.

Мальта. скільки добра зверху, стільки ж “пустотити” внизу.
давня столиця острова – Мдіна і її передмістя Рабат: екскурсійні променади під землею і на землі. катакомби на катакомбах: підземелля, печери, що стали підземними храмами колись і музейними об’єктами нині.

на старті в головному катакомбному музейному об’єкті – фільм для непосвячених в найдавнішу історію острова. далі – фантастичні маршрути підземним містом: вхід-вихід, вхід-вихід, вниз-вгору, вниз-вгору. кожний відрізок катакомб має окремий вхід і спеціальний “загадковий” (для українського туриста) інструктаж-іконографіку, свій температурний режим.

все ж варто починати дивитися місто з “нижнього ярусу”, щоб до 17:00 обійти величезну кількість лише музейних об’єктів.

Мдіна наземна викликає відчуття нереальної кінореальності. загуби і віднайди себе у компанії госпітальєрів, іоанітів чи кардиналів Священної Римської Імперії. хвилі змили грані століть. ти й історія на відстані ближчій за відстань витягнутої руки.

а після Мдіни сталася Валетта. і голова застигає, як у мармурової скульптури. тут гріх вертіти головою. зупинись, мить… не руш. дай опритомніти. ох, ті маньяки Життя – мальтійські рицарі. поміж морськими блуканнями, гарматними пострілами, баталіями, димом і кров’ю – руками геніїв творити Велике Мистецтво задля Життя, важко сказати якогобічного. чи рука Божа, чи сила краси примагнітить ноги до мармурових плит, якими шкода й ступати, а очі – до стін катедри Святого Іоанна. здається, все багатство світу зібране тут задля увіковічнення слави, могутності і величі Мальтійського ордену. на згадку про головний храм мальтійських рицарів не забудьте фото (які Не заборонено робити у соборі), вхідний квиток із зображенням “Усікновення голови Іоана Хрестителя” Караваджо (репродукції митця фільмувати не дозволено), сувенірчик з музейної крамниці із зображенням мальтійського хреста і тривкий післясмак епох, у безодні яких занурював голос з аудіогіда.

від катедри до апартаментів Президента Мальти – колишнього палацу Великого Магістра. оглядаючи старовинні гобелени у магістерських покоях, повз анфіладу несподівано бачиш діючого Президента країни. дива та й годі. не за сімома ланцюгами охорони – ось так, у час паломництва туристів до виставкових залів і рицарського арсеналу чи до затишного саду.

будь-яка вуличка Валетти неодмінно виведе вас до моря. і до нових і нових неповторних краєвидів.
з бастіонів Валетти відкривається краєвид на бухти, мури, форти, маяки. на Верхніх Садах Барракка виставлені вряд гармати. і монументи. спускаєшся на рівень нижче в Нижні Сади Барракка. рухаючись взовж муру, несподівано бачиш дзвіницю. це Дзвін облоги. бронзова фігура – тіло, що за традицією після смерті опускають в море. в пам’ять про 7 тисяч загиблих у Другій світовій війні під час облоги. “Із заходом сонця і на світанку ми завжди пам’ятатимемо про вас”.

Мальта – справжній острів-герой Другої світової, що витримав неймовірну кількість авіанальотів. Кажуть, 60% острова було зруйновано. Важко в це повірити, насправді, милуючись островом з моря чи видами Валетти зі Сліми, чи куштуючи пастіцци у найстарішій кав’ярні Валетти, що її також вже можна вважати музейною.

затишок і спокій. тиха і, водночас, промовиста ода життю. любові до життя, яким наповнене щодення мальтійців.

 


Відгуки на «Мальта - любов моя»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *