Наша нова програма познайомить вас з тим Черніговом, що зазвичай залишається поза увагою туристів.
Сезон платтячок розпочато! А як же щодо капелюшка?
Ексклюзивний майстер-клас-презентації чернігівської майстрині Валентини Свистун із виготовлення жіночих капелюшків. Капелюшок – атрибут жіночої елегантності, аксесуар, без якого неможливо уявити жінку від … і до поч. 20 го ст. Капелюшок витіснила з шафи радянська жінка, як буржуазний елемент гардеробу. Але капелюшок повертається
в наші жіночі гардероби. Про всі секрети з вуст авторки.
А про капелюшний бізнес – від гіда на маршруті.Наш день продовжується у Чернігівському обласному художньому музеї – огляд виставки відомого художника, родом з Чернігівщини, учнем Федора Кричевського – Сергія Шишка.
Знайомство з містом «соняшних кларнет», що на поч. ХХ століття за висловом О. Лисенка: “… натоді Чернігів був чи не другим за своїм значенням центром української культури”.
Тут діє осередок «Просвіти». Тут творять зрілий Коцюбинський і ранній Тичина, молодий художник Михайло Жук. Чернігів, до культурного й освітнього рівня якого чимало зусиль доклали родини Грінченків і Русових, О.Ліндфорс, Ілля Шраг.
Трохи вільного часу на обід.
Ми відвідаємо літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського, познайомимося з «чернігівським» періодом життя і творчості класика української літератури, почаюємо на затишній терасі садиби-музею з видом на розкішний фамільний сад.
Побуваємо на Болдиних горах.
Орієнтовне прибуття в Київ о 20:00.
Щиро дякую за цікаву, пізнавальну, театральну і смачну мандрівку Черніговом! Бувала в місті багато разів, але ніби знову відкрила його для себе. Сердечне спасибі пані Юлії Матросовій за моновиставу «Українське альфреско» (Чернігівський молодіжний театр).
той випадок, коли зроблені фото зовсім не так і зовсім не повно відображають емоції від подорожі містом соняшних кларнет.
Не так на фото пахне липа, не так квітне агава, не так шумить дощ, не такого кольору полуничний лимонад і не так звучить українське альфреско….Ну на фото може і не так, але особисто я більше віддаю перевагу тому, як люди події описують і лише потім доєдную фото з мандрівки, хоча саме мої враження і спогади через образи і аромати….
Мандрівки з Фресками завжди по-особливому смакують. Тясмин захлинався солов”їним співом, пахощами бузини і жасмином, а от місто, соняшних кларнет потопало в липовому цвіті, шуміло літнім і таким теплим дощем, звучало передзвоном Спасо-Преображенського собору та віршами Ліни Костенко, зачаровувало кількістю рудих бешкетниць, які їли горішки прямо з рук…
Місто таке чисте, ніжне і ніби сором”язливе….Але воно притягує усіх з першого погляду і скільки б разів ми туди не поверталися, воно тримає нас знову і знову, міцніше і міцніше…
Передати почуте і побачене неможливо…хоча особисто я спробую зробити це уже для своїх сина і чоловіка, коли туди знову поїдемо…Але отримати насолоду і гармонію від поїздок можна лише, коли тебе супроводжують фахівці вищого рівня….ми ж не лише споглядаємо, ми чуємо, записуємо,потім відкриваємо Вікіпедію і повторюємо.
Поспішайте мандрувати, мандрувати саме з Фресками, бо все хороше колись та закінчується….Ми завжди думаємо, що можна встигнути в потяг, що відходить…можна, але частіше буває, що запізнюємося…Бо ми не відкриємо магії того, що можна побачити по-новому….І з роками розумієш, що Fata Morgana та Intermezzo, то просто було зарано і було не дуже фахово подано в школі. Що автора цих творів можна обожнювати за те, що він написав, як на мене, геніальний твір “На віру”, який читаєш з серцем, що стискається….Читаєш і бачиш, читаєш і відчуваєш…..
Школу з сином ми закінчили два роки тому, а важливий дзвінок нашому класному керівникові було зроблено по дорозі в суботу, чи бува не прогавили ми класом таку важливу поїздку в Чернігів, чи були в садибі Коцюбинського…..Відповідь, що ні, наш клас не міг там не бути – і це правда щастя, хоч і заднім числом…..І вкотре ми з Аліною Василівною загинаємо пальці, що бачили з Київськими фресками і те, і те, і інше….Але ж могли побачити більше….
Ніколи не розуміла бездумних поїздок, не розуміла коли не їздять нікуди взагалі, окрім “всЬО включЄно і нічого не виклЮчЕно”, не розумію сидіння на місці….Завжди чую голос пані Анжели “обережно, двері зачиняються…хто не встиг, той запізнився.”
Вкотре дякую #Київськіфрески за враження, за смак і післясмак, за те, що Ви з нами з далекого нашого 2 класу….Вам немає рівних у тій справі, яку Ви робите, коли і подорож, і театр, і смакота, і пливеш то по Тясмину, то по Десні…Коли все продумано і гармонійно, нічого зайвого…а лише смуток, що невже все…подорож скінчилася і ти через 12 годин знову в Києві, стомлений і щасливий…і таких, як ти, двадцять….Усіх їх хочеться знову зустріти за тиждень на новому маршруті з Київськими фресками, бо це люди, які дихають і живуть мандрами…..як і я та моя сім”я!!!!
Тур-одноденка до Чернігова 16 червня 2018 р. виявився і концентрованим і насиченим різними подіями.Програма була складена турфірмою так, що емоційні кульмінації змінювались більш спокійними релаксуючими моментами. У будинку-музеї Михайла Коцюбинського після оглядової екскурсії-лекції – приємне салонне чаювання на веранді усадьби із подальшим заглибленням у життя і творчість письменника, а потім – прогулянка по саду Коцюбинських, справжньому куточку едему. Катання по річці Десна на катері і несподівано смачнющий обід у вареничній “Балувана Галя”. Неперевершена кульмінація туру – це відвідування моновистави ” Українське альфреско” за творами Ліни Костенко Чернігівського молодіжного театру. Акторка Юлія Савеліївна Матросова примусила поринати у сум і радість. У маленькому залі була наелектизована тиша… Дякую, “Київські фрески”. Поїду ще!