Reflexio

Моїй найніжнішій дівчинці на світі Адріані

 

І був не один день. І не одна ніч. І були спогади, враження, відчуття. І була любов. Перша – до маленької дівчинки з минулого. І друга – до маленької дівчинки з сьогодення. І ще одна – до маленького острова у Середземномор’ї, що зійде травинкою на кам’яній землі, оповитій морем.

Свіже море пахне кавуном. Тихий шелест води приколисує потріпану душу. Щічки-ручки-ніжки малої Адріани непомітно застеляють погляд і простір довкола. Омріяний, незнаний спокій нарешті огорнув моє десятиденне буття. Все залишилося десь там, на материку. Тут, на острові, щедро укріпленому бастіонами, я почувалася у безпеці від себе самої. Всі відтінки синього нахабно поглинали відчай, тривоги, думи. Я розчинялася в красі життя.

 

І був вечір. Вечір перший. Мальтійський. І була Мдіна. Місто римських патріціїв, перших рибалок-християн і мальтійських рицарів. Рибки-ручки на дверях палаццо, за якими сховалося середньовіччя. Ручки-рибки овивають мій внутрішній простір найнадійнішим рятівним колом. Тшшшшшшшш. Щоб не вихлюпнулися назовні чуття.
Сплетені в єдине ціле, ми пропливаємо під місячним сяйвом найдавніших найдивніших світів. Вечірній дзвін – голос годинника на вежі. Коні бряцають об бруківку, викликаючи духи властелинів міста – госпітальєрів.
Ми безцільно блукаємо переплетеними тонкими пасмами вуличок, поволі занурюючись у загусаючі сутінки і згаслі віки.
Сила моря бере реванш, жадібно ковтаючи останні проблиски сонця. На палітрі простору всі відтінки синього відливають відтінками чорного. Маг-факір дістає з морського циліндра й напинає над берегом полотно пітьми.
Вечір згас.
Цариця-ніч тріумфально вкотилася колісницею в серце міста. Командант-місяць розставив над вежами караульних-зірок. У прожилках підсвічених вікон сновигають привиди минулого: затягнута у жорсткі корсети спокуса, оплачена золотом пристрасть, п’янкий, як ром, азарт.
Шепіт. Шелест. Шурхіт. Шарудіння. Шум моря, що заколисує свідомість.

 

Ручки-рибки – моє рятівне коло. Оперізані двома морями, ми гойдаємося на хвилях життя, піднімаючись над хвилями минулого. В сяйві світла Їх душ, що сплели нас в єдине ціле метрами пуповнини на землі.


Відгуки на «Reflexio»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *