Київські фрески

Невеличке містечко Седнів над берегом мальовничої річки Снов оспіване у відомій пісні:

Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай…
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!

Насправді автором «народної» пісні є Леонід Глібов. Тарас Шевченко, що гостював тут не один раз, написав тут свій найкращий жіночий портрет – графині Кейкуатової.
Мальовничі місця й щира гостинність власників седнівського маєтку вабили сюди людей талановитих і непересічних. Та й самі Лизогуби були людьми непересічними. Серед представників династії військові діячі, музикант, художник-аматор, юристи, народоволець, міністр уряду Скоропадського. Їх невеличкий провінційний дворянський маєток зберігся до наших днів.

І якщо садиба не знала особливої розкоші, то на родовий храм-усипальню Лизогуби коштів не шкодували. Велична Воскресенська церква збудована в колишньому центрі містечка. Цікавими для відвідувачів є й кам’яниця Лизогубів, альтанка Глібова, і ще один з унікальних храмів Седнева – Георгіївська дерев’яна козацька церква, збудована колись без жодного цвяха. Саме в цій церкві знімалися найбільш інтригуючі кадри фільму «Вій». Щоправда, Гоголь навряд чи бував у цих місцях.

Проте впродовж багатьох десятиліть до Седнева приїздять на пленери художники, за нахненням, за враженнями, щоб відтворити на своїх полотнах той куточок «неначе рай».

Особливий момент – зустріч і спілкування із Зінаїдою Григорівною Лук’яненко, рідною сестрою Левка Лук’яненка.

Літній маршрут доповнено сплавом на байдарках мальовничим Сновом (3 год.).