від 3599 грн.
3 дні
Дати туру: 24-26.08.2019
Глухів - Путивль - Кролевець - Вороніж
Status group: Group closed
Напрямок: Північ
Область: Сумська
Транспорт: автобус

Запрошуємо у край невідомий українському туристові, але неймовірно цікавий. Мандрівка містами й місечками північно-східної України стане для вас справжнім відкриттям.

Прикордонний Путивль, що час від часу переходив з рук українських чи польських до рук московських. Історія міста зберігає у шухлядах імена самозванців, авантюристів, героїв і злодіїв, місто ж вражає пам’ятками сивої давнини.

Глухів, якому довелося стати останньою гетьманською столицею і який Кирило Розумовський намагався перетворити на культурно-освітній центр. Глухів, у життя якого друге дихання вдихнули представники роду Терещенків.

Сіверщина – землі козацькі, про що нагадують величні православні храми й монастирі.

Ми познайомимося з брендом “кролевецькі рушники” і побачимо фантастичну яблуню-колонію.

Програма туру »

1-й день 
7:30 Виїзд з Києва (м. Лісова).
Екскурсійний супровід на маршруті.
Глухів. Автобусно-пішохідна екскурсія містом: залишки кріпосних валів, Київські кріпосні ворота, Микільська церква (1693, українське бароко), Спасо-Преображенська церква (1765, барокко), Трьох-Анастасіївська церква (1884-93, арх. Гун, мармуровий іконостас, розписи – М.Пимоненко, О.Мурашко, В.Верещагін, Ф.Журавльов, брати Свєдомські), будівля банку А.Терещенка, родинна резиденція Терещенків, садиба Кочубеїв.
Обід.
Глухівський учительський інститут, де навчався О.Довженко, і будівля колишньої Глухівської гімназії, в стінах якої навчався Г.Нарбут.
Глухівський краєзнавчий музей. Панорама міста з висоти пташиного польоту.
Переїзд до Путивля.
Поселення в готель. Вільний час.

2-й день
Сніданок.
Путивль.
Екскурсія до краєзнавчого музею.
Знайомство з містом, де «на валу, на брамі» плакала Ярославна. Скіфське й давньоруське городища,
Церква Миколи Козацького (1735-37, українське барокко) із чотириярусною дзвіницею,
забудова середини ХІХ ст., торгові ряди.Ансамбль монастиря Святого Духу: Спасо-Преображенський собор (1617 р. з бароковим іконостасом роботи італійських майстрів і срібним панікадилом), Хрестовоздвиженська церква-дзвіниця. Сюди після стрілецького бунту в Москві вислали царівну Соф’ю.
Виїзд до Спадщанського лісу, де базувалося патизанське з’єднання під командуванням Сидора Ковпака, частування “партизанською” кашею.

Переїзд у Софроніївську пустинь.
Музей горюнів.

Повернення до Путивля.

Різдва Богородиці Молчанський монастир-фортеця (1591, ХІХ ст.), саме тут знаходилася головна резиденція Лжедмитрія у 1604-1605 рр.

Вільний час.

3-й день
Звільнення номерів. Сніданок.
Виїзд за екскурсійним маршрутом: Кролевець- Шостка-Вороніж.
Кролевець. Коротке знайомство з містом, відомим своїми тканими рушниками. Огляд архітектурних пам’яток: садиба Огієвських, синагога, забудова рубежу ХІХ-ХХ вв. Кролевецьке диво — 200-літня яблуня-колонія, з укоріненими гілками.
Шостка. Музей «Родинна пам’ять». Гамаліївський монастир.
Обід.
Вороніж. Михайлівська церква (1775-1781, арх. І.Григорович-Барський).
Від’їзд в Київ.
23:00 Орієнтовний час повернення до Києва.

Увага! Фірма залишає за собою право змінювати порядок екскурсій

Вартість туру: 3599 грн.- до 1.08; після 1.08 – 3749 грн.

Згоргнути програму »
Зареєструйтеся в тур »
Зареєструйтеся в тур «Сіверщина»


Відгуки на «Сіверщина»

  1. На дворі 21 століття. Практично всі ми – при гаджетах, з допомогою яких можна знайти і побачити все, що завгодно. Але поїздка набагато сильніше і глибше формує відчуття і асоціації. Коли передивляєшся фотографії, ловиш себе на думці: як багато різноманітної інформації я встигла побачити і почути за 3 дні туру “Сіверщина”.
    Чотири, на теперішній час, невеликих міста, а наскільки вони насичені пам’ятками в історичному і архітектурному планах! Які гарні там краєзнавці, особливо в Глухові, за яким по п’ятах і 7 годин можна виходити.
    Вся ця архітектурна краса поєдналася зі своєрідною говіркою етногрупи горюнів, з біло-червоними тканими кролевецькими рушниками, з пам’яткою партизанської слави “Спадщанський ліс”, з художньою стилістикою “Родинної пам’яті” і з довгим рядом видатних особистостей (уродженців і меценатів) цього краю.
    Таким чином вийшов багатий гербарій – прекрасна колекція для подальшого вивчення.
    Не можу не згадати добрим словом, як гарно нас годували в Путивлі, і в якому приємному готелі ми жили.
    Всі ці великі і малі радощі були спродюсовані пані Анжелою, за що їй щиро дякую.

  2. На околиці славного містечка Кролевець, який зовсім не КолевЕць, а справжній КролЕвець, королівське місто з різнокольоровими дерев”яними поліськими будиночками, де покрівлі підбиті шальованими фіранками, в садибі князів Мещерських вже 220 років росте яблуня з чудернацькою властивістю не то до саморозмноження, не то до самоклонування. Коли стовбур цієї яблуньки стає старим та трухлявіє, її віти так низько схиляються до землі, що приростають і дають початок новому корінню, що продовжує старе, але дає новий стовбур. За багато років яблуневі стовбурці, старі та нові, химерно переплелися і зайняли територію 10 соток, в вигляді майже правильного кола. Диво природи? Чи містичне відображення здатності українського народу до саморегенерації, яке проявилося в 40 кілометрах від останньої столиці українських гетьманів, міста Глухова? Цікаво, що це сталося незадовго після його тотальної пожежі 1784 року. Здавалося б, на той час – все закінчено. Не стало ні держави, ні гетьмана, ні війська запорізького. Але гілочка роду гетьмана Скоропадського таки приросла на цій землі. З”єдналась зі старим коріням. Пустила новий пагін, що виріс в міцний стовбур, і дав плоди, які намагались показати свою силу українському народу в 1918 році. Не зрозуміли. Не сприйняли. Вигнали Скоропадських з української землі. А усипальницю славетного роду перетворили в стічну яму зони суворого режиму. Огородили колючим дротом з охороною Гамаліївський монастир. Опинився він в заточенні. На сьогоднішній день усипальниця вже звільнена від грат церквою московського патріархату. Церквою, що до сих пір співає анафему нашому гетьману Мазепі. А головний собор монастиря стоїть все ще загратований. Може чекає нашої справжньої незалежності від Москви? Прикордонні зони української землі – економічно депресивна територія. Спасає її від повного занепаду тільки робота на землі – картопля, помідори, величезні гарбузи, мед, домашнє молоко та сир. Природа, як може, допомагає своїм дітям вижити. Прикриває віти, прихилені до неї, землею. А там, дивись,вони і коріння пустять. А далі – і стовбур новий виросте…Дякую “Київським фрескам” за прекрасний тур Сіверщиною. Спасибі за надію. Чудеса таки бувають. Ще не все втрачено. І хай у цьому році на яблуні-колонії не має плодів, але вона не всохла. Вона – жива. І Глухів, остання гетьманська столиця – живий. І Кролевець зі своїми тканими червоним рушниками – живий. А прикордонний Путивль – звичайне українське місто з давньою українською історією, де на валу над Сеймом плакала Ярославна, проводжаючи князя Ігоря Святославовича в далекий похід.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *