Коростень — Іскоростень, столиця союзу древлян. Тих, непокірних, що повстали проти київського князя Ігоря і вбили його, так мудро заспокоїла княгиня-вдова Ольга. Про літописні події нагадують Красна гірка, де знаходилось городище Іскоростеня, купальня княгині Ольги.
Над берегами річки Уж пам’ятники «праотцям». На скелі підноситься постать князя Мала. Цікаво, що й сама скеля є екскурсійним об’єктом, лише зовсім інших подій, другого тисячоліття.
«Скеля» — командний пункт № 5 одного з відрізків «Лінії Сталіна» — справжній бункер сталінських часів: 156 метрів підземного тунелю під двома метрами бетону, 18 метрами монолітного граніту і 20 метрами землі — атомний вибух тут не страшний.
З древлянського Коростеня наш маршрут лежить у древлянський Овруч, що вперше згадується в Іпатіївському літописі як Вручий ще у 977 році.
Близько 1190 року князь Рюрик будує в Овручі новий кам’яний собор св. Василя. Вважається, що зодчим храму був Петро Милонєг. Собор вражає вишуканістю і дихає давниною. Так майстерно храм був реконструйований на початку ХХ ст. архітектором Щусєвим. На відкриття собору в 1911 р. прибув сам імператор Микола ІІ. Позолочене панікадило — царський подарунок — до нашого часу прикрашає храм.
“Земля древлян”- чудова подорож Поліссям. Краєвиди неймовірні від Коростеня до Овруча. “Скелю” треба бачити на власні очі, щоб зрозуміти, що військова справа потребує інвестицій, знань і вмінь, а кожне життя необхідно цінувати і берегти. Стародавній храм Святого Василія красивий і пропорційний, фактурний, реставрація майстерна і фокусує усю увагу на генії стародавнього зодчого. А ще у нас були чорниці і гриби (лисички, білі), які привезли на вечерю:)